Звільнення за власним бажанням: 7 важливих аспектів, які має знати кожен працівник
Працівник має право звільнитися за власним бажанням без необхідності знаходити йому заміну. Це ключовий момент, який варто враховувати при прийнятті рішення про припинення трудових відносин.
Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, звільнення за власним бажанням може бути викликане різними поважними причинами, серед яких:
- переїзд або переведення чоловіка чи дружини до іншого регіону;
- вступ до навчального закладу з метою здобуття освіти;
- вагітність;
- догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї на основі медичного висновку;
- вихід на пенсію;
- працевлаштування за конкурсом та інші обґрунтовані підстави.
Якщо керівник відмовляється приймати заяву про звільнення, що ж робити? Існують способи підтвердити факт подання заяви:
1. Особисте подання заяви є найбезпечнішим варіантом. Рекомендується підготувати два примірники заяви: перший – передати роботодавцю або уповноваженому представнику, другий – залишити у себе. На другому примірнику потрібно отримати відмітку про прийняття заяви, що може містити дату, вхідний номер та підпис. Якщо документи подаються через електронну систему документообігу, важливо зберегти підтвердження реєстрації.
2. Надсилання заяви поштою – можливий варіант у разі неможливості особисто подати заяву або у випадку відмови керівництва. Важливо зберегти документи, що підтверджують відправлення, опис вкладення, трек-номер та інформацію про отримання кореспонденції роботодавцем. Слід врахувати, що квитанція і опис лише підтверджують факт відправки, але не отримання, що зазначено у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 465/4294/18.
3. Електронне подання заяви через офіційні канали комунікації роботодавця також прийнятне. Слід зберігати підтвердження відправлення та отримання документа. Варто пам’ятати, що скриншот повідомлення інколи не є належним доказом, оскільки в разі спору суд оцінює сукупність обставин.
Існують випадки, коли звільнення може бути пов’язане з особливими обставинами. Зокрема, припинення трудових відносин можливе:
- у разі наявності хвороби або інвалідності, які унеможливлюють виконання робочих обов’язків;
- при порушенні роботодавцем норм законодавства про працю або положень колективного чи трудового договору;
- у випадках, визначених першою частиною статті 38 КЗпП.
У день звільнення роботодавець зобов’язаний виконати наступні дії:
- видати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення;
- надати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми;
- провести остаточний розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП;
- на вимогу працівника внести відповідні записи до трудової книжки, якщо вона зберігається у роботодавця.
Термін звернення до суду в справах, пов’язаних зі звільненням, визначається такими строками:
- у справах про звільнення — один місяць з дати вручення копії наказу про звільнення;
- у справах щодо виплати всіх сум, які належать під час звільнення, — три місяці з дати отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені гроші.
Основні моменти, які повинен знати кожен працівник:
- немає обов’язку шукати для себе заміну, щоб скористатися правом на звільнення;
- роботодавець не має права вимагати умов, не передбачених кодексом праці;
- необхідно письмово сповістити роботодавця про намір звільнитися та дотриматися встановленого строку попередження або мати законну підставу для звільнення раніше;
- обов’язково зберігайте докази прийняття заяви роботодавцем;
- воєнний стан не скасовує загальний порядок звільнення, проте відповідно до законодавства може дозволяти розірвати трудовий договір у строк, встановлений самим працівником.
Ці рекомендації допоможуть працівникам грамотно та безпомилково оформити звільнення, дотримуючись усіх юридичних норм та гарантувати захист своїх прав.
Більше про новини Дніпра і області на DMKD.DP.UA
