Втрата, біль і численні операції — лише частина складного шляху, який пройшов ветеран із Кривого Рогу Дмитро Колесник. Після тяжкого поранення на фронті він не просто навчився жити заново, а й став прикладом для багатьох, надихаючи своїм досвідом. Його історія лягла в основу документального фільму «Сталеві», що розповідає про реабілітацію, силу духу та повернення до нормального життя.
Від професійного спорту до військової служби
До початку повномасштабної війни Дмитро розвивав кар’єру професійного футболіста, грав за команди «Кривбас», «Динамо» та «Зірка». Проте в 2019 році він змінив напрямок життя, підписав контракт і розпочав військову службу.
Після повномасштабного вторгнення Дмитро виконував завдання на блокпостах і в патрулі, однак ця роль здавалася йому недостатньою.
«Я відчував, що роблю мало для країни. Хотілося зробити свій вагомий внесок у захист Батьківщини, а не просто залишатися на постах», — ділиться Дмитро.
Згодом він став командиром екіпажу протиповітряної оборони, проте це все ще не задовольняло його прагнення безпосередньо захищати фронт. Зрештою Дмитро відбув на східний напрямок — до Покровського, де виконував бойові завдання на «нулі».
Поранення, що змінило життя
У 2024 році під час однієї з ротацій автомобіль із Дмитром та його побратимами потрапив під атаку ворожого FPV-дрона. Спочатку командир по рації попередив про наближення дронів, проте вже за кілька хвилин ситуація загострилася — військові не встигли залишити небезпечну зону, і по машині було нанесено удар.
«Я відчув поштовх і втратив свідомість. Прокинувся, а в автомобілі нікого — усі думали, що я «двохсотий» (загиблий). Я намагався вибратися, але зрозумів, що ноги не працюють», — згадує Дмитро.
Побратим наважився дістати його з машини, ризикуючи потрапити під повторний обстріл.
«Мене відтягнули за бронежилет у лісосмугу, я допомагав руками, наскільки міг. Потім попросив перев’язати ноги — відчував, що з ними щось не так», — розповідає ветеран.
Над позицією безперервно зависав ворожий дрон, тому військові імпровізували укриття просто на місці.
«Мене засипали листям, землею, гілками — всім, що було під руками. Я навіть не дихав у той момент, чув, як дрон зависав над головою», — ділиться Дмитро.
Евакуація тривала близько 40 хвилин, протягом яких побратими неодноразово змінювали позиції, наражаючись на атаки ворожих дронів.
69 операцій і боротьба за життя
Протягом першого місяця після поранення Дмитру провели 25 операцій.
«Лікарі боролися за збереження правої ноги, але вона гальмувала загоєння інших ран», — пригадує Дмитро.
Медики з Дніпра робили все можливе, щоб врятувати кінцівку, але складність травм призводила до ускладнень. Врешті лікарі ухвалили важке рішення — ампутація обох ніг.
«Спочатку не погоджувався. Проте головний хірург прямо сказав: якщо не зробити це, я не виживу», — згадує ветеран.
За два роки Дмитро переніс загалом 69 хірургічних втручань.
«Навіть морфін не знімав біль. Це був нестерпний біль, я не міг спати», — розповідає він.
Реабілітація і початок нового життя
Після складного періоду лікування Дмитро почав реабілітацію в Києві. Він мусив знову вчитися найпростіших навичок: рухатися, утримувати рівновагу, адаптуватися до протезів та поступово повертатися до самостійного життя.
Згодом реабілітація продовжилася у США, де Дмитро отримав протези завдяки підтримці благодійного фонду Future for Ukraine. Дмитро почав займатися плаванням, скелелазінням, картингом, катанням на квадроциклах, а також планує записати власну пісню та розвивати бренд одягу.
Важливу роль у процесі відіграла підтримка:
- родини і близьких;
- знімальної групи документального фільму;
- нових знайомств, зокрема з Олександром Педаном і ветераном Олександром «Тереном» Будьком;
- співака Alekseev, друга Дмитра, який допоможе з записом першої пісні.
Документальний фільм «Сталеві»
Фільм «Сталеві» розповідає про весь шлях Дмитра — від лікарняного ліжка до перших кроків на протезах і повернення до соціуму. Особливу роль відіграє Олександр «Терен» Будько — ветеран і громадський діяч, який сам пройшов ампутацію та став для Дмитра практичним наставником у новій реальності.
Фільм фіксує кожен маленький крок і важливу перемогу:
- перші спроби пересування на інвалідному візку;
- тренування і звикання до протезів;
- повернення до міського життя.
«Наше завдання було показати, що все це можливо. Навіть без ніг можна плавати, водити автомобіль, грати у футбол», — пояснює Дмитро.
Нові життєві орієнтири
«Треба знайти те, що заряджає, дає стимул жити і запалює погляд», — підкреслює він.
Ветеран радить не замикатися в собі, а пробувати різноманітні напрямки, навіть якщо вони не пов’язані з попереднім досвідом.
«Ветеранів не слід жаліти, їх потрібно мотивувати. Коли чуєш слова на кшталт «ти молодець», це дає силу йти далі», — підсумовує Дмитро.
«Ми такі ж, як усі, просто кожен віддав частинку себе за своїх рідних і за Батьківщину», — додає він.
Джерело: https://1kr.ua/ua
