Сьогодні, 23 травня, у 95-му кварталі Кривого Рогу урочисто відкрили мурал, присвячений пам’яті загиблого військовослужбовця та уродженця міста Данила Настича, відомого під позивним «Рижий».
Подія відбулася за участі місцевих журналістів, зокрема представниці видання «Перший Криворізький», яка була свідком відкриття.
Про життєвий шлях та бойову діяльність героя слід зазначити наступне:
- Данило Настич народився 12 січня 2003 року. З дитинства він проявляв інтерес до історії України та націоналістичного руху.
- З травня 2024 року він служив бійцем І-го механізованого батальйону у складі III окремої штурмової бригади.
- 23 вересня 2024 року Дмитро загинув під час бою з окупантами на Луганському напрямку.
На муралі зображено усміхненого Данила у військовій формі, а позаду нього розміщено символіку підрозділів та громадських організацій, з якими він був тісно пов’язаний:
- III окрема штурмова бригада;
- громадська організація «Центурія».
Під час урочистого відкриття один із легіонерів «Центурії» поділився спогадами про Данила, наголосивши, що він був не лише побратимом і товаришем, а й прикладом для наслідування в організації.
Цитата учасника заходу:
«Вважаю надзвичайно важливим, що обличчя нашого друга, бойового товариша та справжнього захисника прикрашатиме найвідомішу центральну площу Кривого Рогу. Мешканці міста бачитимуть лице нашого героя і пам’ятатимуть, скільки коштує існування нашої держави».
За словами легіонера, Данило приєднався до «Центурії» у 2023 році і одразу проявив себе як активний та харизматичний член осередку.
Його побратим додав:
«Всі одразу відзначили його вражаючі лідерські якості. Ця людина завжди вела за собою, а поруч із ним ніколи не почувався розгубленим».
Після початку широкомасштабної війни Данило намагався приєднатися до Збройних Сил, а коли це не вдалося, він зайнявся волонтерською діяльністю у благодійному фонді «Червона Калина UA».
«Він проявив себе дуже активно і зробив значний внесок у волонтерську роботу»,
— розповів представник фонду.
Згодом повністю присвятив себе діяльності громадської організації «Центурія», працював у штабі організації в Києві та швидко піднімався сходами від десятника до командира осередку.
Побратими відгукуються про нього так:
«Вважаю його одним із найкращих командирів осередку за весь час існування „Центурії“».
Пізніше він став військовослужбовцем III окремої штурмової бригади, де служив у розвідувальному взводі І механізованого батальйону. Колеги відзначають, що навіть під час тренувань та виконання бойових завдань він залишався життєрадісним і підтримував бойовий дух:
«Він завжди усміхався, і ця посмішка була надзвичайно заразною. Коли ти був поруч із „Рижим“, починав посміхатися сам».
Наприкінці своєї промови легіонер подякував батькам Данила за виховання сина і запросив їх до мікрофона. Батьки змогли лише тихо висловити вдячність присутнім, після чого зі сльозами на очах повернулися на свої місця.
Завершили захід спільним читанням молитви українського націоналіста та запаленням димових шашок, що додало події атмосферного символізму.
Джерело: https://1kr.ua/ua
