У Дніпрі сформувався своєрідний сюрреалістичний цвинтар радянських пам’ятників, які були демонтовані у рамках процесу дерусифікації та декомунізації міста. Ці монументи після знесення з колишніх місць знаходяться на території одного з комунальних підприємств.
Нижче наведено перелік основних пам’ятників, які були прибрані і нині зберігаються в цьому особливому «архіві» історії:
-
Пам’ятник Олександру Пушкіну. Цей монумент раніше займав своє місце на колишньому проспекті Пушкіна, який зараз носить назву проспект Лесі Українки. Демонтаж відбувся 16 грудня 2022 року.
-
Пам’ятник Володі Дубініну. Знятий того ж дня, що й пам’ятник Пушкіну, – 16 грудня 2022 року.
-
Пам’ятник Булигіну. Цей монумент було прибрано наприкінці грудня 2022 року – на початку січня 2023-го, у межах тієї ж хвилі демонтажів.
-
Пам’ятник Максиму Горькому. Раніше встановлений на перехресті проспекту Дмитра Яворницького та вулиці Княгині Ольги, він був знесений 26 грудня 2022 року.
-
Пам’ятник Валерію Чкалову. Монумент розташовувався в парку імені Лазаря Глоби (Центральний район, проспект Дмитра Яворницького). Слід зауважити, що цей парк раніше носив ім’я Чкалова. Демонтаж пам’ятника відбувся в той самий день, що й знесення монументу Горькому – 26 грудня 2022 року.
-
Пам’ятник Юхиму Пушкіну (відомий як «танк»). У місті він користувався більшою популярністю під назвою пам’ятника-танка і мав статус історичної пам’ятки місцевого значення. Цей монумент зняли з постаменту 4 січня 2023 року.
-
Пам’ятник Олександру Матросову. Разом із пам’ятником-танком його було демонтовано 4 січня 2023 року.
- Пам’ятник Михайлу Ломоносову. Встановлений 25 червня 1971 року, він стояв на проспекті Дмитра Яворницького, 19 (Соборний район). Висота скульптури сягала 7,7 метра, а вага перевищувала 30 тонн. Цей монумент був останнім із пам’ятників, знесених у межах цієї хвилі декомунізації – демонтаж відбувся 6 січня 2023 року.
Таким чином, у Дніпрі відбувся масовий демонтаж радянських та російських пам’ятників, які раніше прикрашали місто, проте наразі всі вони зберігаються в одному комунальному підприємстві, створюючи своєрідний музей забуття та історичного переосмислення.
