Наслідки відновлення незалежності НАБУ та САП
Майже рік тому тисячі українців вийшли з картонними плакатами під Офіс Президента, протестуючи проти обмеження повноважень Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). І сьогодні дедалі частіше лунає запитання: чи дійсно щось змінилося після відновлення незалежності цих органів? Центр громадського моніторингу та контролю нагадує хронологію тих подій і аналізує їхні наслідки.
Десять днів навколо закону №12414
22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який президент підписав за кілька годин. Цей документ суттєво змінив підпорядкування НАБУ і САП, суттєво посиливши роль генерального прокурора. У Офісі Президента це рішення мотивували необхідністю додаткового контролю, однак міжнародні партнери та незалежні експерти попереджали про реальну загрозу автономії антикорупційних органів. Уже впродовж того ж тижня в країні розпочалася хвиля масштабних протестів — перших від початку повномасштабного вторгнення.
Основною локацією акцій стала столична площа навпроти Театру імені Івана Франка — поруч з Офісом Президента. Протестувальники тримали в руках картонні плакати з гаслами, тож це місце отримало прізвисько «картонковий майдан». За десять днів активних виступів парламент переглянув своє рішення і відновив попередній порядок роботи НАБУ та САП.
Що змінилося за рік
Протягом цього року антикорупційні органи зробили явним: суспільство не випадково захищало їхню автономію. Найгучнішою справою стало розслідування під кодовою назвою «Операція Мідас». 10 листопада 2025 року НАБУ та САП оголосили про розкриття схеми, в центрі якої ймовірне привласнення близько 100 мільйонів доларів, пов’язаних із державним підприємством «Енергоатом». За версією слідства, ці кошти отримувалися як хабарі від контрагентів і відмивалися через спеціальний офіс у Києві. Під час проведення обшуків правоохоронці конфіскували понад 500 досьє на посадових осіб, депутатів, журналістів та навіть працівників самих антикорупційних органів.
У цьому ж провадженні фігурує Андрій Єрмак — колишній керівник Офісу Президента. Після обшуків, проведених 28 листопада 2025 року, він подав у відставку. 11 травня 2026 року йому було повідомлено про підозру у легалізації 460 мільйонів гривень, інвестованих в елітне будівництво під Києвом у житловому кооперативі «Династія». Єрмак заперечує звинувачення; коментуючи власне перебування під псевдонімом «Хірург», він наголосив: «Моє ім’я Андрій Єрмак, іншого імені в мене немає».
Окреме провадження стосується лідерки партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. У січні 2026 року НАБУ і САП повідомили їй про підозру в систематичній пропозиції неправомірної вигоди депутатам за голосування, а Вищий антикорупційний суд визначив заставу у розмірі понад 33 мільйонів гривень. 26 травня 2026 року обвинувачувальний акт було направлено до суду. Тимошенко наполягає на політичній вмотивованості справи й заперечує всі звинувачення.
На сьогодні усі ці провадження перебувають на стадії досудового розслідування або розгляду в суді. І хоча до винесення вироків підозрювані вважаються невинуватими, сам факт доведення таких резонансних справ до судового розгляду є прямим наслідком збереженої інституційної автономії НАБУ і САП, яку українське суспільство надійно захистило торік.
Європейський контекст
Ці події відбуваються на тлі важливого переговорного кластеру України з Європейським Союзом — «Фундаментальні питання». Цей блок охоплює напрямки верховенства права, судової реформи та боротьби з корупцією. Позиція Брюсселя залишається послідовною: без значного прогресу у цих сферах відкриття інших розділів переговорів ускладнюється.
Серед очікувань ЄС — не лише незалежність антикорупційних структур, а й їхнє належне забезпечення ресурсами. Одним із кроків стало ухвалене наприкінці 2024 року поетапне збільшення чисельності штатів НАБУ на 300 осіб, переважно детективів та аналітиків. Водночас невирішеними лишаються питання скасування так званих «правок Лозового», які, за словами працівників правоохоронних органів, дозволяють затягувати строки розслідувань і ускладнюють доведення справ у суді. Противники цих ініціатив, у свою чергу, наголошують на ризиках надмірних повноважень антикорупційних органів без належного механізму контролю.
Відкрите питання
Події минулого року навколо закону №12414 відкрили дискусію, яка залишається актуальною і сьогодні: де проходить межа між незалежністю антикорупційних органів і їхньою підзвітністю суспільству та державі? «Картонковий майдан» зафіксував позицію значної частини громадськості, а наступне відновлення статусу НАБУ і САП свідчить про політичну реакцію на це.
Справи «Операції Мідас», підозра у відношенні Андрія Єрмака і звинувачення Юлії Тимошенко наразі є лише окремими епізодами цієї історії, а не її підсумком: остаточні рішення мають бути ухвалені судами. Міжнародні партнери неодноразово наголошували, що резонансні одиничні справи повинні трансформуватися у сталу, прозору та передбачувану систему.
Від того, як Україна подолає цей етап, залежить не лише темп її євроінтеграції, а й рівень довіри між суспільством та державними інституціями — питання, яке минулоріч вивело людей на площі.
