Дружина загиблого військового медика з Кривого Рогу Родіона Ігоровича Дятка звернулася з проханням надати йому посмертно звання Героя України. Цю інформацію оприлюднив «Перший Криворізький», посилаючись на відповідну петицію, зареєстровану на офіційному сайті Президента України.
З 2014 року Родіон очолював громадську організацію «Щира справа» у Кривому Розі, діяльність якої була спрямована на підтримку військовослужбовців. Основні напрями роботи організації включали:
- реабілітацію поранених бійців;
- надання допомоги ветеранам та їхнім родинам;
- залучення місцевої громади до волонтерської підтримки армії.
Особисто Родіон працював безпосередньо з військовими, допомагаючи їм повернутися до повноцінного життя.
У жовтні 2022 року він добровільно вирушив на фронт. Спочатку він служив медиком в підрозділі «Арей», а згодом обійняв посаду офіцера цивільно-військового співробітництва у складі криворізької 129-ї окремої важкої механізованої бригади. Основними обов’язками Родіона були:
- евакуація поранених з бойових позицій;
- надання першої медичної допомоги в окопах та під обстрілами.
Його служба проходила на Запорізькому та Донецькому напрямках, де він зазнав кількох контузій. Перше поранення отримав, намагаючись врятувати товариша по службі, якому відірвало руку.
21 червня 2025 року Родіон зазнав тяжких поранень унаслідок ракетного удару по місцю дислокації його бригади в місті Суми. Після першого вибуху він повернувся у зону атаки, щоб допомогти пораненим. Проте другий ракетний удар спричинив багаточисельні травми:
- уламки пробили ногу, голову та грудну клітку;
- рука зазнала серйозних ушкоджень від вибухової хвилі;
- одна нога була паралізована.
Незважаючи на тяжкість отриманих травм та встановлену інвалідність ІІ групи, Родіон продовжував надавати допомогу тим, хто її потребував.
15 лютого 2026 року він помер у лікарні від ускладнень, викликаних отриманими пораненнями.
У петиції дружина загиблого, Катерина, написала:
«Для нашої родини він був прикладом безкорисливого служіння людям і рідній державі. Моя мрія — щоб наші діти виросли з усвідомленням того, що їхній батько офіційно визнаний державою як герой, а Україна пам’ятає своїх захисників. Його життєвий шлях поєднує три ключові аспекти служіння:
1. волонтерська діяльність і лідерство в громадській організації;
2. професійна робота військового медика та бойового лікаря 129-ї бригади;
3. самопожертва, що призвела до загибелі внаслідок бойових травм під час порятунку інших.
Це відповідає критеріям, які визначають видатний героїчний вчинок і дають підставу для присвоєння звання Герой України».
Детальніше про життя Родіона Дятка можна дізнатися в іншому матеріалі «Першого Криворізького».
Також на нашому сайті доступні інші петиції, які кожен охочий може підписати на підтримку та вшанування Героїв України.
