В Кривому Розі відбулося відкриття виставки сучасного мистецтва під назвою «Кривий ландшафт. Укорінення». Цей проєкт пропонує глядачам подивитися на індустріальне місто не просто як на фон, а як на живий простір пам’яті, особистого досвіду та внутрішніх трансформацій людини. Виставку розмістили в укритті — місці, яке в умовах війни стало частиною буденного життя, а одночасно виступає точкою безпеки для мешканців.
Журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала експозицію, поділилася інформацією про цей мистецький захід. Проєкт зібрав роботи, створені під час мистецької резиденції, що проходила у грудні 2025 року. Художники працювали над темою укорінення — як фізичного, так і символічного зв’язку людини з містом, землею, історією та тілом у постіндустріальному середовищі.
Особливу увагу привертає скульптура «Перекотиполе» київського митця Віталія Кравця. Цей витвір мистецтва присвячений вимушеним переселенцям та їхньому досвіду втрати дому. Скульптура виготовлена у співпраці з криворізькими ковальськими майстрами з будівельної арматури: металеві прути переплетені у велику й важку кулю. За словами автора, метафора перекотиполя, що позбавлене коріння, найбільш точно відображає відірваність від рідного дому.
Віталій Кравець зауважує:
«Цей кущ-волоцюга, на жаль, став символом, у якому сьогодні можуть упізнати себе багато українців».
Він також підкреслює, що зруйновані архітектурні конструкції, деформований іржавий метал та розбитий бетон — це не лише сліди війни, а нова візуальна мова для мистецтва:
«Зруйновані архітектурні елементи, іржавий метал і розтрощений бетон — це не купа брухту, а джерело нових образів у візуальній культурі».
При цьому перекотиполе розносить насіння, що містить у собі ідею продовження життя та надії.
Інша важлива робота — «В Кривому все рівно» художниці Асі Яковлєвої з Дніпра. Вона являє собою симетричну композицію з двох базальтових каменів, знайдених у сланцевих скелях Кривого Рогу. Камені з’єднані м’якими текстильними елементами рожевого та білого кольорів. На них зображені відкриті роти, що ніби поглинають ноги, нагадуючи уроборос — замкнене коло втечі від відповідальності.
Контраст матеріалів у цій роботі є принциповим і носить символічне навантаження. За словами художниці, експозиція відображає заміщення реальних рішень поверхневими поліпшеннями.
Ася Яковлєва коментує свій досвід перебування у Кривому Розі так:
«Перебування в місті викликало відчуття емоційного та енергетичного напруження — наче бути в епіцентрі, жерлі вулкана. Кривий Ріг постає для мене точкою максимального стиснення, місцем оголеної істини про людину і світ, де виявляється сам механізм реальності.
Місто сприймається як концентрат історичних шарів насильства — імперського, тоталітарного, посттоталітарного, але без справжньої трансформації, лише з дещо зміненим присмаком.
У цьому сенсі Кривий Ріг виступає універсальною моделлю сучасного людського буття».
Додатково в експозиції представлені текстильні роботи та інсталяція Єви Алвор із Запоріжжя, які об’єднані під назвою «Укорінення». Миткиня навела цікаві метафори щодо своїх творів:
«Ці метафоричні корені, мов нервова система, пронизують усі внутрішні органи. Укорінення — це прагнення бути своїм у своєму домі, на своїй вулиці, у своєму місті.
Наші корені так болісно рвуться, відриваючи частини живого серця, залишаючи їх у рідній землі, що нас народила. Україна зробила нас спільнокореневими».
Для Єви Кривий Ріг являє собою багатошаровий ландшафт, де геологія, історія та особисті спогади накладаються один на одного. Вона розглядає шари міста як досвід, який не завжди хочеться усвідомлювати, але який неможливо проігнорувати.
Єва поділилася роздумами:
«Деякі шари надто темні, вкриті сажою і мороком — докопатись до них важко, там лиш домисли й легенди. Частина міста вкрилась іржею внаслідок прагнення забути і викреслити ці сторінки із життя й історії. А інший шар пахне металом, викликаючи моторошні асоціації з відкритою раною. Є також шар візуального шуму: вивіски, рекламні оголошення, графіті на стінах — це також голоси міста. Я вдивляюсь у цей шар, наче в викривлене дзеркало, і питаю себе — що я хочу там побачити? Істинне обличчя міста чи, можливо, власне?»
Після офіційного відкриття виставки відбулася зустріч із художниками, під час якої відвідувачі мали змогу поспілкуватися з авторами робіт, поставити їм питання та поділитися власними враженнями. Тема розмов охоплювала такі ключові аспекти:
- Місто та його особливість
- Війна та її наслідки
- Втрата рідного дому
- Особиста й колективна відповідальність
- Роль мистецтва у осмисленні та проживанні складної реальності
Відгуки відвідувачів свідчать про сильний емоційний вплив виставки. Зокрема, мешканка Кривого Рогу Вікторія розповіла:
«Формат виставки справив на мене особливе враження. Те, що подія відбувається в укритті, значно змінює сприйняття і глибше занурює в атмосферу сьогодення. Тут я відчуваю себе в безпеці, але укриття не дає забувати про війну. Думки про війну тут не лякають, а впорядковуються. Можна дивитися на роботи, спілкуватися з митцями, слухати інших і відчувати, що культура — це спосіб триматися і переживати цей час».
Інша криворожанка Христина звернула увагу на емоційну глибину робіт, хоча зауважила на їхню кількість:
«Об’єкти дуже цікаві, але хотілося б більше інсталяцій — простір дозволяє. Водночас деякі роботи справді зачіпають — особливо та, де зображені ноги. Моя подруга теж високо оцінила ці творчі експозиції».
Ще одна відвідувачка додала:
«Це важлива подія. Людей прийшло навіть більше, ніж я очікувала. Усі роботи потужні, деякі з них безпосередньо відгукуються в душі».
Окрім того, нещодавно в Кривому Розі відбулась благодійна «Крафтова здибанка», організована командою «Першого Криворізького» на підтримку дітей із синдромом Дауна.
