У Кривому Розі, 2 травня, офіційно відкрили «Сквер пам’яті» — унікальний меморіальний простір, присвячений волонтерам і працівникам культурно-громадського центру «Шелтер Плюс», які загинули або й досі вважаються зниклими безвісти внаслідок російсько-української війни. Цей простір облаштовано безпосередньо на території центру, що розташований за адресою вулиця Джона Маккейна, 28.
WWW.DMKD.DP.UA надає докладний репортаж про подію.
Концепція «живої пам’яті»
Проєкт має на меті створення відкритої зони пам’яті, де замість звичних кам’яних меморіалів садять дерева та розміщують іменні таблички. Організатори акцентують:
- «Сквер у подвір’ї центру — це втілення ідеї живої пам’яті, коли на зміну традиційним застиглим формам приходять Дерева пам’яті.
- Цей проєкт — відображення нашого суспільства у майбутньому, того, якими ми прагнемо бути як спільнота.
- Створення такого простору передбачає свідому відповідальність за збереження історії.»
Ініціаторка проєкту Валентина повідомила, що ідея розширення вже початого меморіального простору зародилася під час навчання у «Школі Змінотворців»:
- Ініціатива частково була реалізована раніше: на території «Шелтера» висадили перше дерево та встановили табличку на згадку про Івана Покідька.
- Згодом додали ще одне дерево на честь Костянтина Скіби.
- Відтак було ухвалено рішення розвивати цю ідею в єдиний цілісний простір пам’яті.
Відкриття та вшанування
Участь у відкритті взяли представники громадських організацій, місцеві мешканці, рідні загиблих та всі небайдужі. Під час заходу висадили нові дерева і встановили меморіальні таблички на честь загиблих волонтерів Дмитра Олійника та Андрія Ніскубіна. Валентина зауважила:
- «Це місце вшанування, але воно не схоже на кладовище.
- Це простір, де кожен може прийти, побути на самоті, задуматись.
- Водночас він нагадує про ту високу ціну, яку ми платимо за сьогодення.»
Після церемонії відкриття відбулася панельна дискусія, присвячена культурі пам’яті. Учасники обговорювали, як формується культурний простір у суспільстві, яку роль відіграють громадські ініціативи у цьому процесі, а також як говорити про втрати, уникаючи формальної й відстороненої манери сприйняття.
