На полях Дніпропетровської області цього літа значно збільшилася кількість хлібного жука — комахи, яка може завдати серйозної шкоди посівам пшениці, ячменю та жита. У деяких аграрних господарствах чисельність цього шкідника сягнула критичного рівня.
Найбільше поширення хлібного жука у цьому сезоні зафіксовано саме в Дніпропетровській та Харківській областях. За словами експерта, такого масштабного заселення посівних площ не спостерігалося вже кілька років.
Серед основних причин різкого зростання чисельності шкідника — поєднання сприятливих кліматичних умов та складної безпекової ситуації в регіоні. Через воєнні ризики аграрії не завжди мають змогу своєчасно виконати необхідні обробки полів, що надає жукам додаткові можливості для активного розмноження та поширення.
Хлібний жук особливо небезпечний у період молочно-воскової стиглості зернових культур, коли дорослі особини харчуються зернами безпосередньо на колосках, а також збивають частину зернин на землю. Така діяльність шкідника призводить до суттєвих втрат майбутнього врожаю.
На окремих площах Дніпропетровщини налічують від трьох до чотирьох хлібних жуків на квадратний метр, що відповідає економічному порогу шкодочинності. Це означає, що без оперативного застосування засобів захисту рослин втрати врожаю можуть бути значними.
Найчастіше цей шкідник уражує посіви озимої та ярої пшениці, ячменю та жита. Личинки хлібного жука розвиваються в ґрунті майже два роки, а масовий виліт дорослих комах припадає на початок літа — період, коли зернові культури найбільш уразливі до їхніх атак.
Підсумовуючи, ключові моменти становлять:
- Значне зростання популяції хлібного жука на полях Дніпропетровщини та Харківщини.
- Вплив сприятливих погодних умов і ускладненої безпекової ситуації на активність шкідника.
- Небезпека для врожаю в період молочно-воскової стиглості, коли комахи пошкоджують зерна.
- Фактичне досягнення економічного порогу шкодочинності з показниками 3-4 особини на м².
- Основні уражені культури: озима та яра пшениця, ячмінь і жито.
- Тривалий розвиток личинок у ґрунті (практично два роки) та сезонний виліт дорослих комах на початку літа.
