Інспекція доступності магазину Comfy в Кривому Розі
У мікрорайоні Ювілейний, що в Кривому Розі, журналісти в межах спеціального проєкту «Ок? Чи не ок?» провели детальну інспекцію магазину побутової техніки відомої всеукраїнської мережі Comfy. Спільно з Вячеславом Манякіним, героєм цього випуску, який має порушення слуху, було оцінено, наскільки заклад адаптований для маломобільних людей та клієнтів з різноманітними потребами.
Раніше редакція WWW.DMKD.DP.UA також аналізувала питання доступності для людей з обмеженими можливостями, перевіряючи тротуари та велодоріжки в мікрорайоні Ювілейний.
Вячеслав Манякін поділився своїми враженнями:
— «У Comfy планую придбати подарунок для своїх дітей. Для мене це не просто покупка, а своєрідна перевірка: наскільки комфортно я зможу підібрати необхідний товар і поспілкуватися з консультантами.
— Я вже мав досвід відвідування різних магазинів. Наприклад, раніше часто ходив у Comfy, розташований у торговельному центрі поруч із моїм будинком — там умови значно зручніші. Співробітники вже знають, як зі мною ефективно взаємодіяти. Коли я приходжу, вони одразу відкривають застосунок для перекладу або ми домовляємося через телефон — переписуючись. Це дуже допомагає: я можу краще зрозуміти, що саме купую, уточнювати деталі і ставити запитання. Таким чином відчуваю впевненість і можу зробити вибір.
— Водночас трапляються випадки, коли люди не знають, як спілкуватися — вони губляться, можуть віддалитися або просто не розуміють, що робити. У такі моменти ти залишаєшся один зі своїм запитом. Для мене різниця між магазинами полягає не в асортименті чи ціновій політиці, а в готовності персоналу консультувати, допомагати та враховувати потреби таких клієнтів, як я».
Бар’єри починаються з підходу до магазину
Перші проблеми виникають ще до того, як потрапити в приміщення. Ані знімальна група сайту, ані герой сюжету не змогли знайти чітко позначені паркувальні місця для осіб із інвалідністю біля будівлі магазину. Якщо такі майданчики й існують, то вони не марковані або зайняті автомобілями водіїв без відповідних потреб.
Альона Музика, ведуча спецпроєкту «Ок? Чи не ок?», звертає увагу:
— «Пандус на вході має надто гострий нахил. Людина на інвалідному візку не зможе скористатися ним без сторонньої допомоги. Крім того, двері магазину не є автоматизованими, що створює додаткову перепону — навіть якщо вдасться дістатися до входу, самостійно зайти буде складно, тим більше що за дверима присутня велика кількість сходинок».
У самому магазині повідомляють, що наявна кнопка виклику персоналу, який може надати допомогу з підйомом. Однак така опція не є повноцінним елементом доступності, позаяк передбачає залежність від сторонньої підтримки.
Максим Голик, керуючий магазином, зазначає:
— «На жаль, у нас немає фахівця з жестової мови, тому зазвичай ми спілкуємося з відвідувачами письмово або за допомогою телефону.
— Для зручності людей із порушеннями слуху чи зору в магазині діє «тиха година» до 12:00 — відключається озвучення та приглушується освітлення, щоб створити комфортні умови.
— Щодо технічного оснащення: ми можемо встановити будь-яке доступне ліцензійне програмне забезпечення. Наприклад, для людей із порушеннями зору існують рішення з позначеннями на клавішах або спеціальними налаштуваннями, які допомагають краще орієнтуватися.
— Покращення фізичної доступності залежить не лише від нас, а й від власника приміщення, проте ми розуміємо важливість цього питання і сподіваємося на покращення в майбутньому».
Комунікація: папір замість сучасних технологій
В окремій частині інспекції було розглянуто досвід Вячеслава, який зазначив, що комунікація з персоналом під час візиту до магазину виявилася ускладненою. Коли він повідомив, що має порушення слуху, одна із співробітниць першочергово розгубилася і відійшла. Згодом керуючий магазином надав аркуш паперу для спілкування — цей метод, хоч і ефективний, виглядає застарілим у час високих технологій.
Вячеслав Манякін зауважує:
— «Ситуацію врятував мій мобільний застосунок для перекладу — саме завдяки йому вдалося пояснити консультанту, який товар мені потрібен. Також допомогла підготовлена завчасно невелика книжечка з прикладом навушників, які я хотів придбати».
Вячеслав підкреслює, що існують ефективні рішення, які не є ні складними, ні дорогими. Використання сучасних технологій, залучення жестових перекладачів, а також мінімальні зміни у фізичній інфраструктурі можуть суттєво покращити умови для маломобільних клієнтів.
