Нещодавно Кривий Ріг відзначив 251-й офіційний рік свого заснування. Проте чи справді історія міста розпочинається з цього року? У розмові з медійницею та краєзнавицею Ольгою Гончар були розкриті головні міфи, спірні моменти та маловідомі факти, що стосуються історичного минулого міста — від козацьких зимівників і легендарної Рудани до причин, через які Кривий Ріг став одним із найдовших міст Європи.
Істинний вік Кривого Рогу
Одне з найпоширеніших питань у вивченні історії Кривого Рогу стосується справжнього віку міста та доцільності вважати його заснуванням дату, що раніше вважається офіційною.
- Офіційна дата заснування — 1775 рік, встановлена на основі досліджень Якова Ракитіна в 1970-х роках. Він спирався на архівний документ часів Російської імперії — указ кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського про створення поштової станції Кривий Ріг, датований 27 квітня 1775 року. Ця дата закріпилася як офіційна.
- Сучасний історик Денис Шаталов, вивчивши обширний архівний матеріал, підтвердив, що 1775 рік наразі є найбільш надійним і документально підтвердженим роком заснування.
- Одночасно існує альтернативний підхід, що підтримує давніше, козацьке походження міста. Історик і археолог Олександр Мельник, співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею, наводить як аргументи знахідки монет 1730-х років та інші артефакти, які можуть свідчити про більш раннє існування поселення.
Варто відзначити, що територія сучасного міста до 1775 року не була пусткою. За даними різних дослідників, у тому числі краєзнавці Людмили Похитун, на цій території існували козацькі зимівники — тимчасові поселення запорозьких козаків, але жоден із них не мав офіційної назви Кривий Ріг і не мав церкви, що часто вважається ознакою сформованого населеного пункту. У сукупності ці фактори заперечують можливість переносити дату заснування міста на період раніше за 1775 рік. Невизначеність викликає й розмите визначення дати в офіційному державному документі — «Списку історичних населених місць України», де зазначено, що заснування міста було навіть у середині XVII століття.
Етимологія назви «Кривий Ріг»
Походження назви міста викликає значний науковий і публічний інтерес і є предметом численних дискусій.
- Поширена наукова версія твердить, що назва походить від характерного природного рельєфу — вигнутого мису або урочища біля річки, який здалеку нагадував кривий ріг. Раніше вважалося, що йдеться про мис у місці злиття річок Інгулець і Саксагань.
- Останні дослідження, зокрема ті, що опубліковані в журналі «Криворізька старовина», вказують на можливість іншого місця розташування цього мису — на річці Саксагань у районі сучасної Галковки. Ця гіпотеза ще не має остаточного наукового підтвердження, але має дедалі більше аргументів.
Легенда про козака Рога
Паралельно частиною місцевого фольклору є легендарна версія походження назви, пов’язана з історією козака на прізвисько Ріг.
- За легендою, козак із фізичною вадаю — що кульгавий або одноокий — мав шинок поблизу переправи через річку, і подорожні, говорячи «поїдемо до Кривого Рога», називали територію так на його честь.
- Наукових підтверджень ця версія не має, але вона знайшла відображення в міській культурі — зокрема, встановлений пам’ятник козаку Рогу на площі біля міськвиконкому.
- Існує згадка про Івана Рогова — козака, який історично проживав на території Криворіжжя у відповідний період, що стало відправною точкою для поширення легенди, хоча в наукових колах вона залишається другорядною.
Варто також зауважити, що після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році частина козаків була знищена, а іншим було запропоновано привілеї й землю. Це стало початком поділу козацької громади на реєстрових козаків — тих, хто служив імперії, і «голоту», лишену підтримки та привілеїв.
Зародження міста і провінційний статус
Перші поселення, що дали початок місту, були невеликою поштовою станцією, яка забезпечувала зв’язок у Російській імперії та потребувала відповідної інфраструктури: коней, кур’єрів, приміщень і персоналу.
- Родини кур’єрів оселялися поруч, починали обробляти землю, займатися ремеслом і торгівлею, що з часом формувало постійне поселення.
- Постійним елементом населеного пункту стала церква — у Кривому Розі побудували Миколаївську церкву на вулиці, що нині називається Святомиколаївською.
- Поруч проходила Поштова вулиця (нині — проспект Поштовий), названа за функцією поштової станції.
Місцем нульової позначки нового міста вважається територія сучасного історичного центру, однак існують різні припущення про фактичне розташування поштової станції: біля нинішнього головного управління поліції, на МОДРі по вулиці Хотинській, або у центральній частині міста біля Святомиколаївської та проспекту Поштового.
Цей період характеризувався скромними розмірами поселення — кілька вулиць, церква, базар і адміністративні будівлі, навколо яких велося сільське господарство. Набагато важливішими економічно на той момент були сусідні селища Широке і Шестірня.
Промисловий бум і формування унікальної форми міста
Наприкінці XIX століття в Кривому Розі відкрили величезні поклади залізної руди, що кардинально змінило долю міста.
- Виникли численні робітничі селища навколо рудників.
- Через це місто почало розростатися не компактно, а у вигляді довгого ланцюга, що потягнувся уздовж надр родовищ. З роками селища з’єдналися в єдину міську систему.
- Саме завдяки цьому Кривий Ріг і здобув свій унікальний вигляд — розтягнений на десятки кілометрів серед рудного басейну, що зробило його одним із найдовших міст Європи.
Час, коли Кривий Ріг був центром Криворізької округи (1923–1930 роки), вважається особливо перспективним: місто отримало нові адміністративні функції та мало значні можливості для зростання, але цей період тривав лише сім років і залишився малодослідженим.
Причини довгої протяжності міста
Протяжність зумовлена геологією унікального рудного басейну Кривбасу, що розтягується на майже 120 кілометрів із півночі на південь. Біля кожного рудника формувалися окремі населені пункти з інфраструктурою, житлом та магазинами, що з часом утворили єдину міську агломерацію.
В 1960-х роках адміністративною реформою було прийнято рішення про об’єднання цих численних селищ у межах однієї міської структури — Кривого Рогу. До складу увійшли, серед інших, колишні селища Терни, Веселі Терни, Бажанове, Катеринівка, Довгинцеве та інші.
- Раніше під «Кривим Рогом» розуміли лише центральну частину міста, що породило вираз «поїхати в гОрод» — з таких селищ вважали, що центр — це окреме місто.
Легенда про Рудану: міф чи реальність?
Одна з найбільш відомих і поширених історій Кривого Рогу пов’язана з образом Рудани — героїні, ім’я якої належить об’єктам, установам та фестивалям міста.
- Тривалий час вважалося, що Рудана — це легендарна давня героїня з глибини століть.
- Проте дослідження газетних архівів, проведене Ольгою Гончар, показало: легенда про Рудану з’явилася в середині XX століття. Перша публікація легенди датована 1968 роком в газеті «За агломерат» Південного ГЗК і підписана літературним псевдонімом Олександра Прокопчука.
- Легенда мала конкретне місце географічної прив’язки — район Південного гірничо-збагачувального комбінату з особливим рельєфом і скелями.
Цей новий літературний образ мав і політичний контекст: він формувався в радянський період як контрольований місцевий міф, що відвертав увагу від справжньої історії, зокрема козацьких традицій, які могли сприяти національному самоусвідомленню.
Злиття річок Інгулець і Саксагань
Історично річки Інгулець і Саксагань зливалися на території сучасної Карнаватки.
- У 1960-х роках, у зв’язку з розвитком промисловості та містобудування, русло Саксагані було штучно змінене, частково випрямлене і значна ділянка була захована в підземний колектор.
- Зараз символічне злиття двох річок відображено в парку Мершавцева (Чорногорка, човнова станція), яке є туристичною атракцією, але фактичне місце поєднання річок перебуває нижче за течією, на транспортній розв’язці.
Отже, у місті присутні три рівні поняття злиття річок:
- Історичне природне злиття (приблизно на Карнаватці).
- Символічне туристичне злиття (парк Мершавцева).
- Сучасне інженерне злиття (вихід Саксагані з колектора в Інгулець).
Особливості ментальності криворіжців
Кривий Ріг сформувався як центр важкої промислової праці із домінуванням шахтарів і металургів, які працювали у складних фізичних умовах.
- До 1960-х років основним видом діяльності був видобуток залізної руди.
- Після 1960-х років розвиток отримала масштабна металургія і великі гірничо-збагачувальні комбінати: Південний, Північний, Новокриворізький.
- Від початку промислова система функціонувала безперервно: від видобутку руди до її транспортування та переробки.
Це формувало особливий спосіб життя, що передбачав виразний режим роботи, великі навантаження, обмежені можливості для подорожей, тому міська забудова передбачала всі необхідні об’єкти інфраструктури максимально близько до житла — магазини, клуби, культурні заклади, парки.
Хронічні проблеми транспорту у місті відомі з 1920–1930-х років, незважаючи на спроби вирішити їх введенням тролейбусів, трамваю і навіть швидкісного трамваю, вони мали лише тимчасовий ефект.
Відбудова міста після війни та роль спецконтингенту
Після Другої світової війни Кривий Ріг опинився в руїнах, і місто потребувало колосальної відбудови – шахт, комбінатів, житла та інфраструктури.
- Через нестачу робочих рук, оскільки багато чоловіків були мобілізовані у армію, до робіт залучали військовополонених, інтернованих та ув’язнених – так званий спецконтингент.
- На території міста існувало 12 таборів для інтернованих, загальна кількість яких коливалась від 500 до 1000 осіб у кожному, які були зайняті важливими роботами.
- Ув’язнені (з так званої «хімії»), засуджені переважно за нетяжкі злочини, працювали під суворим контролем правоохоронних органів, мали окремі гуртожитки, зокрема на Трампарку.
Ця практика не була унікальною лише для Кривого Рогу — вона існувала і в інших промислових центрах СРСР, таких як Запоріжжя, Дніпро чи Одеса. Однак в Кривому Розі цей факт набув особливого значення й увібрався в локальну ідентичність міста, вплинувши на його соціальний клімат, оскільки сильна роль правоохоронців і контроль стали стрижнем суспільних відносин.
