Під час війни у багатьох людей спостерігаються значні зміни в лібідо — воно може як падати, так і різко зростати. Пояснення цьому дає психологиня Катерина Литовченко, яка розповідає про фізіологічні та психологічні процеси, що впливають на сексуальне бажання в умовах тривожності та стресу.
Одним із основних факторів є підвищення рівня кортизолу. Організм переходить у стан постійного очікування небезпеки, концентруючи ресурси на життєво важливих функціях для виживання. У цей період знижується рівень статевих гормонів, а також активується симпатична нервова система, що відповідає за реакцію “бий або втікай”.
Наслідки воєнного стресу для сексуальної сфери можуть проявлятися таким чином:
- Зниження або повна відсутність лібідо;
- Еректильні дисфункції у чоловіків;
- Передчасне сім’явипорскування;
- Емоційна відстороненість партнерів, зменшення взаємного бажання.
Психологиня наголошує, що це цілком нормальна реакція організму на стрес і не варто лякатися таких змін. Додатково багато людей, які переживають війну, приймають антидепресанти. Відомі побічні ефекти цих препаратів включають зниження сексуального потягу, затримку оргазму та ослаблення ерекції. Причина в тому, що антидепресанти підвищують рівень серотоніну, який, у свою чергу, пригнічує дофамін — гормон задоволення і сексуального бажання.
У разі таких побічних ефектів не рекомендується самостійно припиняти прийом ліків. Варто проконсультуватися з лікарем для можливого коригування дози або заміни препарату. Паралельно необхідно працювати над відновленням близькості у стосунках, власноруч або за підтримки психолога чи психотерапевта.
Психологиня також звертає увагу, що різні стани, такі як психологічна травма, можуть викликати м’язову напругу, яка блокує збудження. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) часто призводить до “замороження” тілесних функцій і уникання фізичної близькості, хоча іноді спостерігається зростання сексуальної активності, що викликане підвищенням рівня адреналіну.
Щодо військових, то вони часто стикаються з хронічним недосипанням, постійним перебуванням в стані адреналінового збудження, страхом за власне життя та загальним виснаженням. Після повернення з фронту можливі різні варіанти адаптації:
1. Збільшення сексуальної функції;
2. Зниження сексуальних бажань;
3. Емоційна відстороненість.
Ці зміни можуть викликати конфлікти у стосунках, проте важливо пам’ятати, що це не патологія, а тимчасовий стан, який з часом відновлюється.
Щоб повернути сексуальну близькість і відчуття безпеки, психологиня рекомендує починати спілкування з власних відчуттів, наприклад, висловлюватися у форматі «Я відчуваю», «Я хотіла б», а не звинувачувати партнера фразами на кшталт «Ти не такий» чи «Ти мене не хочеш». Особливу увагу слід приділяти тілесним практикам: масажу, обіймам, ніжним дотикам без сексуальних очікувань — це поверне відчуття близькості й безпеки.
Відвертість у висловленні почуттів, відкритість у діалозі додають емоційної інтимності. Варто пам’ятати, що більшість сексуальних розладів, які виникають під час війни, мають тимчасовий характер і піддаються корекції. Якщо самостійно впоратися з проблемою важко, можна звернутися за допомогою до психологів або психотерапевтів.
Таким чином, зміни сексуальної функції у період війни мають глибокі біологічні, психологічні та соціальні причини. Розуміння цих процесів і підтримка спеціалістів допомагають зберегти інтимні стосунки і відновити гармонію у парі.
