К.Ульянова

Тендітна жінка з чарівними очима та доброю посмішкою, яка надихається своєю роботою і колективом, а колеги пишаються її успіхами, називаючи почесним званням «наша гордість». Усе це про Ольгу ДРОБЕЦЬКУ, що працює апаратником повітроподілу киснево-компресорного цеху ДМК. Саме їй випала честь представляти свій колектив на Алеї трудової слави ім. М.А.Волобуєва.

Невтомна активістка, трудівниця з багатим досвідом, Ольга Дробецька саме з тих жінок, які здатні блискуче проявити себе на металургійному виробництві і, не зупиняючись, розвиватися та вдосконалювати свої професійні вміння, а головне, щиро любити своє професійне покликання.

Після закінчення Дніпродзержинського металургійного технікуму вона прийшла на комбінат в прокатний цех. Юна, але старанна у роботі, дуже швидко Ольга влилася в колектив, де пропрацювала три роки секретарем начальника цеху. Але незабаром за сімейними обставинами довелося разом з родиною виїхати з України.

У 1995 році жінка повернулася на батьківщину і знову обрала Дніпровський меткомбінат. Саме тут, на ДМК, розповідає нам Ольга, народилася маленька трудова династія Дробецьких. Свого часу в осередку сталеплавильного виробництва конвертерного цеху працювали батьки Ольги, а її чоловік Сергій Локтіонов завершив трудову діяльність розливальником сталі МБЛЗ. Син Ольги – металург за спеціальністю, і його мама не сумнівається, що одного дня він також стане часткою колективу ДМК і продовжить сімейну справу.

Повернувшись на ДМК, Ольга прийшла працювати в киснево-компресорний цех. Новий напрямок в роботі не став для неї складним випробовуванням, навпаки, робота давалася легко. Спочатку машиніст холодильних установок, далі машиніст компресорних установок, і сьогодні вона апаратник повітроподілу – безцінна в своєму цеху трудівниця.

За роки праці в ККЦ Ользі неодноразово пропонували більш високі посади в інших підрозділах комбінату, але, за словами самої жінки, такі варіанти вона навіть не розглядала, бо вже давно не може уявити своє життя без колективу киснево-компресорного цеху.

– Я безмежно вдячна моїм наставникам, які виростили з мене, новачка у професії, ту, ким я є сьогодні, за їх глибокі знання, багаторічний досвід, якими вони зі мною щедро ділилися і допомагали зрозуміти професію. Я люблю свою справу усім серцем, це і справді моє на усе життя, – впевнена наша героїня. 

Ольга ДРОБЕЦЬКА:

– Ще тільки я починала працювати, мені випала честь побачити будівництво нового блоку повітророзподілу АКАр-40/35-4. Просто на порожньому місці день від дня зростав неймовірний велетень, який я називала кораблем з фантастичного кіно. Тоді мені навіть не вірилося, що цим «лайнером» можна керувати за допомогою комп’ютерів та пультів управління. І саме я була в числі тих, кому довірено було це робити. Наш блок забезпечує киснем конвертерний, доменний і прокатний цехи. Найменший збій в роботі загрожує втратами готової продукції комбінату, а тому необачність у нашій роботі неприпустима.